Сто двадцять святих мучеників персидських

На п’ятий рік гонінь Шапура II, в 345 році, сто двадцять персидських християн: священиків, дияконів, кліриків і дев’ять дів, які присвятили себе служінню Богу, — були схоплені в Селевкії (древнє місто, руїни якого розташовані неподалік Баграду). Їх ув’язнили в смердючу темницю, де вони залишалися півроку в положенні гіршому, ніж сама смерть.

Напередодні страти знатна та багата жінка з Арбели, на ім’я Яздундокта, що приносила мученикам їжу під час ув’язнення, омила їм ноги та загорнула кожного з них в білий одяг, а потім влаштувала для них частування, закликаючи зазнати мучеництво.

На наступний день на світанку їх вивели з в’язниці. Підводячи кожного до місця мучеництва, офіцер, який здійснював кару, в останній раз пропонував поклонитися сонцю заради порятунку життя. «Ти двічі сліпець, — відповідали мученики, — адже злочинці, яких ведуть на страту, бліднуть і тремтять, і одягаються в темний одяг. Хіба ти не бачиш, що ми радіємо смерті, як квітка радіє ранку, і одягнені в святковий одяг? Ти можеш піддати нас будь-яким мукам. Ми самі хочемо смерті, адже через смерть ми увійдемо в життя вічне, якого ви безсилі нас позбавити».

Так, з радістю, вони схиляли голови під меч і здобули мученицькі вінці. Тієї ж ночі їх поховали рядами по п’ять чоловік в глибокому рові.

Пам’ять сто двадцяти святих мучеників персидських відзначається 19 квітня.