Мученики Адріан і Наталія жили в місті Нікомидії в Віфінській області Малої Азії (нині турецьке місто Ізміт). Адріан був язичником і служив начальником місцевої судової палати, де знаходилася резиденція імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. В свою чергу, Наталія була таємною християнкою.

Імператор доручив Адріану оформити протоколи допитів 23 християн, заарештованих за доносом язичників в печерах, де вони таємно молилися. Мученики були жорстоко побиті, але не відреклися від Христа. Свідок катувань, Адріан захотів дізнатися, заради чого християни настільки терпляче і мужньо переносять тяжкі страждання. Ті розповіли Адріану про вічне життя і відплату, яке вони сподіваються отримати від Бога. Почувши про це, Адріан побажав піти за сповідниками і померти за Христа. Він попросив вписати своє ім’я разом з християнами в судові книги. Максиміан наказав закувати Адріана і кинути до темниці разом з іншими християнами.

Адріан був одружений з Наталією близько року. Дізнавшись про причину арешту чоловіка, дружина зраділа. Вона відправилася до в’язниці та стала благати Адріана мужньо прийняти мученицький вінець заради Христа. Вона доглядала за християнами, покаліченими тортурами, полегшуючи їх страждання. Коли арештантів засудили до страти, Адріана відпустили ненадовго додому, щоб він повідомив своїй дружині про це. Дружина не хотіла пускати його в будинок, але Адріан її переконав, що не тікав від мучеництва, а прибув, щоб повідомити про день своєї страти.

Мученики Адріан і НаталіяЧерез сім днів Адріан разом з християнами постав перед імператором, і катування були продовжені. Потім заарештованих знову відправили до в’язниці, де Наталія разом з благочестивими жінками дбайливо доглядала за ними та переконувала не зрікатися від віри й стійко зазнавати страждання. Вона просила його принести за неї першу молитву Богові, щоб її не примусили вийти заміж за язичника після його смерті. Злякавшись, що Адріан може похитнутися при вигляді страждань і смерті інших мучеників, Наталія попросила катів почати страту з її чоловіка і сама поклала його ноги на ковадло. Коли Адріану перебили ноги, Наталія підставила під удар молота його руку. Кат сильним ударом відсік її, після чого Адріан відійшов до Господа. На той момент йому було 28 років.

Наталія таємно взяла руку чоловіка і сховала її, а Максиміан, стративши всіх християн в темниці, повелів спалити тіла мучеників. Але з волі Божої почалася сильна гроза, і багато хто з мучителів були вбиті блискавкою. Дощ погасив піч, що палала, і християни змогли вийняти з печі не пошкоджені вогнем тіла святих.

Благочестивий християнин на ім’я Євсевій зібрав останки святих і привіз до міста Аргірополя, що поблизу Візантія. Через деякий час Наталія була змушена тікати з Нікомідії, оскільки імператор хотів віддати її в дружини знатному язичницькому воєначальнику. Вона взяла руку Адріана і відправилася на кораблі в Аргірополь. Воєначальник, дізнавшись про втечу Наталії, переслідував її на кораблі, але потрапив в бурю і повернув корабель назад, при цьому багато хто пливли на ньому потонули, а корабель з християнами буря обійшла стороною. Їх врятував святий Адріан, з’явившись їм в сяйві світла.

Після прибуття в Аргірополь Наталія прийшла в храм, в якому були поховані тіла мучеників, і поєднала руку Адріана з його тілом. В той же день вона померла і була похована близько мартирію святих мучеників. Наталія не зазнала тортур, але за співчуття мученикам отримала від Бога мученицький вінець.

У IV столітті святий єпископ Візантія Митрофан побудував церкву в ім’я Адріана і Наталії, де зберігалися їх мощі. Пізніше мощі були перенесені з Константинополя до Риму, де папа Гонорій I (625-638) збудував на форумі (в колишній будівлі сенату) присвячений їм храм. Уже в ХХ столітті храм цей був знесений вперіод між 1930 і 1936 роками заради відновлення більш стародавньої будівлі римського форуму. Житіє святих мучеників, цілком ймовірно, складено в V ст.

Мученики Адріан і Наталія
Мощі св. Наталії в капелі св. Іполита, базиліка Сан Лоренцо Мажоре, Мілан (Італія).

Точно не відомо, коли мощі святої Наталії були перенесені в Мілан. Зараз вони знаходяться в церкві Сан Лоренцо Маджоре, в каплиці святого Іполита.

До речі, в Києві на честь цих святих у 2000-х роках зведено один із найбільших церков, що розташована на Лісовому масиві.

Пам’ять мучеників Адріана і Наталії святкується 8 вересня. Ці святі вважаються покровителями сім’ї, оскільки самі були люблячим подружжям.