Святий благовірний князь Мстислав Великий (у хрещенні Феодор) був сином Київського князя Володимира Мономаха та англійської принцеси Гіти Уессекської.

Батько поставив 13-літнього юнака княжити у Новгороді. У роки правління в цьому князівстві (1088-1094; 1095-1117) Мстислав діяв у згоді з новгородцями та сприяв укріпленню й прикрашанню міста. У 1114-1116 роках князь зводить в Ладозі кам’яну фортецю. Він же ймовірно і замовив будівництво церкви Успіння Богородиці, побудованої в Ладозі в тих же роках. Цей храм нині є єдиною пам’яткою домонгольскої доби на півночі Росії та соборною церквою Староладозького жіночого монастиря. Окрім цього за князя Мстислава були зведені: Благовіщенська церква на Городищі в 1103 році, Ніколо-Дворищенський собор в 1113 році.

У 1094-1095 роках, між двома княжіннями у Новгороді, Мстислав правив на Ростовській землі.

Князь був учасником військових походів на половців в 1093, 1107 та 1111 роках. Зумів приборкати удільних князів, проявивши здібності талановитого політика і стратега. У 1129 році князь Мстислав підкорив місто Полоцьк разом з усім Полоцьким князівством, та загнав половецькі орди за Волгу і Дон. Розгромом половців і походами на Чудь і Литву він убезпечив кордони Русі.

У 1096 році Мстислав розгромив війська чернігівського князя Олега Святославича, тим самим припинивши його загарбницьку діяльність.

Святий благовірний князь Мстислав ВеликийВолодіючи Києвом, а також Новгородом, Посем’єм, Смоленськом і Полоцьком, де правили його сини, князь створив сильну державу. У зовнішній політиці Мстислав Володимирович продовжував лінію свого батька: захист країни від ворогів. Військова могутність князя Мстислава була такою беззаперечною, що він подібно до святого Володимира заслужив в літописах ім’я «Великий». Але й не тільки тому. Використовуючи шлюбні союзи зі скандинавськими країнами і з Візантією, він тим самим зміцнив позиції Київської Русі на міжнародній арені. Літописці відзначали, що Мстислав був великим правосудцем, хоробрим воїном, страшним до сусідів, милостивим до підданих. За його правління на київському великокняжому престолі руські князі жили в мирі і не ображати один одного.

У Києві Мстислав побудував церкву святого Феодора у середмісті та церкву Успіння Богородиці Пирогощі на Подолі, а також заснував Феодорівський монастир. Багато вчених вважають, що саме Мстислав є останнім редактором «Повісті временних літ».

У 1095 році благовірний князь Мстислав одружився з шведською принцесою Христиною. Після її смерті у 1122 році правитель одружився вдруге. Від цих шлюбів народилося шість синів, троє з яких стали згодом Великими Київськими князями, та сім доньок, чотири з яких стали дружинами європейських монархів.

Упокоївся Великий Киъвський князь у 1132 році та був похований у зведеному ним храмі святого Феодора (зруйнована за татаро-монгольської навали; нині фундамент церкви знаходиться на початку вулиці Володимирської, а поруч знаходиться храм сучасної будови).

Святий князь шанувався ще за земного життя. Писар Мстиславового Євангелія називав його благовірним і христолюбивим. Пам’ять благовірного князя Мстислава Великого святкується 28 квітня.