Священномученик Олександр Хотовицький

Священномученик Олександр ХотовицькийСвященномученик Олександр Хотовицький народився в 1872 році в священицькій сім’ї на Волині.

Богословську освіту здобув у Волинській семінарії, а потім в Петербурзькій академії, закінчивши її з кандидатським ступенем. Ще під час навчання написав прохання, в якому висловив бажання продовжити служіння в Північно-Американській єпархії. Прохання Олександра було задоволено, і в 1895 році він вже був псаломщиком в Нью-Йоркському храмі святого Миколая. Через рік одружився і прийняв священицький сан.

Після висвячення молодого отця Олександра призначили настоятелем Миколаївської церкви. Незабаром він виступив з ініціативою зведення нового кафедрального храму, який в 1902 році освятив майбутній Патріарх, а тоді керуючий єпархією єпископ Тихон (Беллавін, +1925). У храмовому літописі було зазначено, що собор заснували та звели трудами протоієрея Олександра. До речі, нині серед храмових розписів є фреска священномученика Олександра.

У 1906 році отець Олександр був відправлений на місіонерське служіння в канадське місто Монреаль, де він відправив першу в місті Божественну літургію за православним чином, а також посприяв заснуванню Петро-Павлівського приходу.

Під час свого місіонерства протоієрей Олександр вів активну проповідь. Спільно з праведним Алексієм Товтом сприяв переходу місцевих уніатів в лоно Православної Церкви.

Крім цього писав публікації та редагував видання «Американський православний вісник». Брав участь у створенні своєрідного товариства взаємодопомоги, в якому займав різні посади, аж до голови. Крім опіки емігрантів, під час його керівництва організація надавала допомогу русинам в Австро-Угорської імперії, слов’янам в Македонії, російським солдатам в Маньчжурії та полоненим в японських таборах (період російсько-японської війни).

У 1907 році протоієрея Олександра Хотовицького обрали секретарем першого Всеамериканського собору.

Священномученик Олександр ХотовицькийМайже за двадцятирічне служіння на Американської землі, зусиллями священика було організовано 12 православних парафіяльних спільнот. Своє служіння тут святий завершив в 1914 році, після чого поїхав у відрядження до Фінляндії.

Після трирічного перебування в Гельсінкі отця Олександра перевели до Москви з призначенням ключарем головного собору — Храму Христа Спасителя. Взяв участь в помісному соборі 1918 року.

У 1922 році протоієрея Олександра заарештували, а з 1924 року він перебував у трирічному засланні в Сибіру. Після відбуття терміну, в 1928 році, був нагороджений високим саном протопресвітера. Далі служив настоятелем в церкві Покладення Ризи Богородиці на півдні Москви.

У 1937 році за звинуваченням у причетності до фашистської організації знову був заарештований, і на цей раз розстріляний. Поховали мученика на Донському кладовищі у братській могилі No1.

Канонізація і прославляння протопресвітера Олександра в лику святих відбулося в 1994 році.

Пам’ять священомученика відзначається 20 серпня.