Звіринецький монастир

Звіринецька ікона Божої Матері — одна з маловідомих православних святинь. Вона перебуває в Троїцькому Іонинському чоловічому монастирі міста Києва.

Сама Матір Божа обрала це місце для церкви на честь Пресвятої Трійці, з’явившись преподобному Іоні (XIX ст.). А самі православні віруючі з любов’ю стали називати обитель Іонинською.

Недалеко від монастиря знаходяться відомі Звіринецькі печери, історія яких розпочинається ще у часи Київської Русі. Однак відомими як для наукового так і для християнського світу вони стали тільки в 1880-х роках, а в 1911-1914 роках були проведені їх археологічні дослідження. Тоді в підземних ходах, які досить добре збереглися, були знайдені поховання ченців і печерний храм.

Крім того, в одній з могильних ніш, що належала Звіринецька ігумену преподобному Клименту (+1092), знайшли невелику металеву ікону овальної форми, розміром приблизно 10,4 × 8,7 сантиметрів. Метал покривав захисний шар емалі, поверх якого був образ Богородиці Одигітрії, дуже нагадував Тихвинскую ікону, з давніх-давен шанований на Русі. Знайдена ікона виявилася пошкодженою часом і умовами в яких перебувала.

Після віднайдення святині було засвідчено кілька чудесних зцілень, і образ почали шанувати як чудотворний. У 1915 році Святіший Синод за клопотанням князя В.Д. Жевахова (в майбутньому священномученик Іоасаф) визнав ікону загальноцерковною святинею і назвав її «Звіринецькою«. Образ урочисто перенесли в соборний храм Троїцького Іонинського монастиря, де помістили над царськими вратами. Для ікони було зроблено срібне обрамлення високохудожньої ювелірної роботи.

Звіринецька ікона Божої МатеріНедовго віруючі кияни і паломники мали можливість молитися у новоявленої святині. У 1930-х роках, як і у випадку з багатьма храмами в СРСР, Іонинську обитель і його Звіринецький скит було закрито безбожною владою. Слід Зверинецького образу був втрачений, і багато років про ікону не було нічого відомо.

Зі здобуттям Україною незалежності, духовне життя спершу відновилася в Іонинському монастирі. Братія молилася про повернення втраченої святині, і Господь почув молитви ченців. Сталося це так. В одному з номерів монастирського видання «Іонинський листок» була надрукована розповідь про ікону та її фотографія. Цей випуск потрапив в руки одного зі священиків Київської області, а саме отця Михайла Макєєва, який розпізнав образ, у якого щодня молився. Досвідчений священик побачив в цьому особливу милість Бога, що дозволила стільки років молитися йому перед такою святинею. Зрозумів батько Михайло і волю Господню: настав час повернутися Пречистій в монастир.

26 жовтня 1999 року він передав чудотворну Звіринецьку ікону в її рідному срібному окладі в Свято-Троїцьку обитель. Цей дата і є сьогодні днем святкування цього образу.

У той час була зроблена реставрація зображення. З того моменту Звіринецька ікона знову зайняла своє почесне місце над царськими вратами соборного храму. На цей день 2000 року Священний Синод Української Православной Церкви встановив святкування на честь образу. Радіють православні християни, які тепер мають можливість молитися перед чудово віднайденим образом й приходити до святині. У монастирі була встановлена традиція — щоп’ятниці за вечірнім богослужінням відбувається читання акафісту, а ікону опускають для молитовного поклоніння.

Звіринецький монастир був відроджений в 1997 році як скит Іонинської обителі, а самостійним став у 2006 році. Нині в його древніх печерах, де колись була знайдена чудотворна ікона, знаходиться її список.