Озерянська ікона Божої Матері — головна святиня Слобожанського краю, а cаме Харківської та Сумської області.

В кінці XVII століття в селі Озеряна (нині Нижня Озеряна Харківської області) один селянин косив траву, і раптом почув людський стогін. Він нахилився і побачив розітнуту навпіл ікону і запалену свічку. Селянин злякався — адже він пошкодив святий образ. Він взяв дві частини ікони додому і став сердечно молитися. На ранок він не виявив в будинку ікону, чим був сильно здивований. Цілий і неушкоджений образ селянин знайшов на тому ж місці, що і днем раніше, а поруч джерело. Це було перше, але не єдине диво ікони, названої на честь місця свого явлення — Озерянською. Чутки про святиню швидко розійшлися Слобожанським краєм, і люди потягнулися до Озерян зі своїми скорботами.

Озерянська ікона Божої МатеріОзерянська ікона написана на полотні, прикріпленому до дошки, розміром 0,4 х 0,34 метра. Фігури Богоматері та Богонемовля виконані в червоних і блакитних кольорах, німби — жовті. Їх голови вінчають корони. У верхній частині ікони зображені хмари.

Через якийсь час недалеко від Озерян була побудована церква, а на початку XVIII століття заснований монастир. У 1787 році указом імператриці Катерини II обитель скасували, а святиня була перенесена на зберігання спочатку в Курязький монастир, а потім — в Харківський Покровський.

Так Озерянська ікона стала духовним символом і святою покровителькою Слобожанської землі. З 1843 року був заснований спеціальний Хресний хід: образ двічі на рік урочисто переносився з Курязької обителі в Покровську і назад. Ці два дні ставали справжнім святом для харків’ян. Навіть була розроблена особлива церемонія, по якій проводилися ходи. У ці дні навчальні та торговельні заклади закривалися, організовувалася процесія на чолі з вищим духовенством, а на всьому шляху проходження Хресної ходи, а це 16 кілометрів, по обидва боки дороги збирався народ.

У самому Харкові на честь ікони було побудовано два храми: на Холодній горі — в тому місці, де монахи Курязького монастиря передавали її харківському духовенству, і в Покровському монастирі. Ченці Курязької обителі вели записи безлічі зцілень людей від ікони. Наприклад, зцілення людини з засохлою рукою, зцілення людини з неробочою ногою, зцілення біснуватої дівиці, зцілення від хвороб очей, і т.д. Існує переказ, що саме перед Озерянською іконою по молитвам матері зір повернувся майбутньому відомому письменнику Григорію Квітці-Основ’яненку, який під впливом чуда навіть хотів прийняти чернецтво.

Найбільше число чудесних зцілень було відзначено під час спалахів епідемій холери, які виникали в Харкові в 1833, 1848 та 1871 роках. З Озерянським чином ходили від хати до хати, а люди молилися про зцілення.

Озерянська церква у Харкові
Озерянська церква у Харкові

Оригінал ікона не зберігся: за деякими даними, останній раз її бачили в 1941 році. Збереглася святиня в трьох списках XIX століття. Один з них дивом виявлений в 1990-і роки й нині зберігається в Харкові, в Озерянській церкві Покровського монастиря.

До сих пір збереглося цілюще джерело на місці віднайдення святині. У наш час над ним був зведений невеликий храм.

Щодо Озерянських храмів, то крім чотирьох в Харківській області, кілька побудовано в інших областях України.

Свято на честь Озерянської ікони відзначається 12 листопада.